Хотілося в висловити подяку Kinshasa за остаточне шліфування твору і kahlan - якби не вона, в мене навіть і думки не було б щось перекласти.
Цікавого читання і пишіть коментарії!

Частина І.
Серпень, пізнє літо. Психіатрична лікарня Мейфілд, Пенсільванія

- Елісон Кемерон-Чейз і Роберт Чейз, прийшли відвідати Грегорі Хауса.
Працівник поглянула на пару, потягнулась через свій стіл за журналом відвідувачів і просунула його у віконце.
- Будь-ласка, напишіть свої імена та поставте підписи, - сказала дівчина.
Елісон швидко написала ім’я, прізвище, підписалась і похапцем передала журнал Роберту.
- Охоронець, що проведе вас, зараз підійде, але перед цим ми оглянемо ваші особисті речі на предмет наявності заборонених препаратів, ну, ви розумієте?
Кемерон, одразу ж погоджуючись, кивнула, в той час як Чейз, посміхнувшись, промовив:
- Так, звісно, ми все розуміємо.
Роберт і Елісон відійшли від віконця приймальні, щоб дівчина їх не чула:
- Думаю, ми розуміємо це навіть більше ніж вони всі! - зітхнувши, промовила пошепки Кемерон. Чейз узяв її руку і стиснув, підбадьорюючи. В минулому, прояв турботи Елісон щодо Хауса викликав би сильні ревнощі у Чейза, але зараз його почуття були такі ж як і у дружини - хоча Хаус і не був приємною для нього особистістю, але саме він зробив з Чейза хорошого лікаря. Хаус, якщо вже на то пішло, був таким собі навіженим дядечком, який є в кожній сім’ї, такий собі «не від світу цього». Чейз не завжди погоджувався з ним, але він поважав його саме як особистість.
- Все буде добре, - сказав він Елісон.
- Я знаю. Просто не можу не думати, як він там, після всього пережитого? Ми ж його не бачили майже три місяці, - Елісон з невеселою посмішкою стиснула руку Чейза у відповідь. Вона почувала себе впевненіше, знаючи, що її чоловік зараз поруч. Можливо, вона була занадто простодушною, схильною до ідеалізування дівчиною, коли тільки прийшла працювати на Хауса. Багато хто думав, що в неї були почуття до Хауса, але вона усвідомлювала, що коханням тут навіть не пахне! Так, Хаус був для неї особливою людиною, це вона не заперечувала. Вона обожнювала його енциклопедичний розум. Елісон дуже нервувала, адже можливо, саме цей розум зараз був зламаний і розбитий вщент. Кемерон не була набожною, але колись вона чула таку фразу «Людська гординя передує падінню». А в Хауса гордині було чимало. І Кемерон могла собі тільки уявляти, яким величезним було це падіння.

Добавлено (26.05.2009, 19:13)
---------------------------------------------
***
Невдовзі після весільної церемонії Кемерон та Чейза, коли вони вже зібрались у свою весільну подорож, молоде подружжя вирішило зайти у лікарню, попрощатись з найближчими друзями. Хауса на весіллі не було, це, звісно, не здивувало ані Чейза, ані Кемерон. Але коли Кемерон зайшла в кабінет Голови Діагностичного Департаменту в пошуках Хауса, замість нього самого побачила лише Формана, що сидів за столом Хауса, заваленим картами хворих і купою резюме, і що найдивніше - він готувався розпочати дифдіагноз. Сам. Без Хауса.
- Форман, де Хаус? – спитала Елісон.
- Його тут немає, Кемерон. Він у тривалій відпустці.
- Він ніколи не бере відпустки, тим паче тривалі.
- Ну, а зараз взяв. Поки він не повернеться, я – виконуючий обов’язки голови відділення .
- Ти що?...Що це за карти і резюме?
- Поки Хауса немає, тут головний я. Роботи не мало, тому мені потрібен ще один працівник. Команда працює краще у складі трьох лікарів.
Але щось в її мозку не складалось. Це Форман був тим самим третім лікарем! Щось було не так, як завжди.
- Тоді ми просто заїдемо до його квартири по дорозі в аеропорт, - повільно промовила вона.
- Це зовсім необов’язково, Кемерон, – вона різко повернулась на голос Джеймса Уілсона, який стояв на порозі кабінету з картою в руках. Кемерон була здивована побачити його тут саме зараз. Вона обернулась до Формана та крикнула:
- Є щось, чого ви мені не говорите! Що це означає – заїжджати не обов’язково?!
- Чейз вже у мене. Пішли зі мною, є дещо, що я повинен сказати вам обом. – Промовив Уілсон.
Вона повинна була щось передбачити, побачивши годинник Хауса і інші його речі на одній з полиць у кабінеті Уілсона. Саме там, в кабінеті онколога, вони усвідомили всю серйозність стану Хауса. Ілюзії, галюцинації, переслідування видіннями Ембер і Катнера. Елісон і Чейз почували себе так, ніби близькій їм людині діагностували хворобу Альцеймера. Але, що гірше, Хаус, можливо, просто сходив з розуму:
- Ми досі не знаємо, чому так трапилось. Вікодин ,звісно, на нашу думку, є найголовнішою причиною. Але цілком можливо - не єдиною. Ми не можемо відкидати ні шизофренію, ні травму голови, яку він отримав минулого року, – казав Уілсон.
- Як шизофренія може бути однією з причин? Ви ж знаєте медичну історію Хауса! – запитав Чейз.
- Хаус минулого року дізнався, що його батько, який помер, не є його біологічним родичем. Зважаючи не це, ми не можемо виключати її, адже це спадкова хвороба. Хто б там не був його батьком, можливо, серед його родичів були випадки захворювання. Шизофренія могла розвинутися в будь-який час, якщо була таки в його генах.
Кемерон не промовила ані слова від початку розмови, вона не могла ніяк заспокоїтись і перестати плакати. Чейз вже здогадувався, що перед від’їздом вони обов’язково поїдуть до Хауса. У цьому випадку він не міг осуджувати слабкість Кемерон. Для Чейза це була жертва, яку потрібно було принести на вівтар їх стосунків – все ж таки він давав обіцянку любити, поважати і коритись своїй дружині.
Вони поїхали до Пенсільванії того ж дня. Коли вони таки прибули до місця призначення, їм довелось чекати ще день, зважаючи на те, що години для відвідування вже давно скінчилися. Наступного дня вони знову прийшли до лікарні, очікуючи врешті решт побачити доктора Хауса, проте лише дізналися, що Хаус не бажає нікого бачити. Він сказав лікарям як саме вони повинні за ним наглядати – він мав бути на самоті, в одиночній палаті і під постійним наглядом. Кемерон вдалося витягнути з лікарів, що саме означало Хаусове «бути на самоті» - це означало гамівну сорочку і палату з м’якими стінами! Для Кемерон і Чейза це ж означало, що намагатися побачити Хауса не має ніякого сенсу, тому вони вирушили в свою весільну подорож. Звичайно, вони раділи всім тим невеличким радощам щойно одружених пар, але думки про стан Хауса переслідували їх увесь час.
Коли подружжя повернулося на роботу, все здавалося чужим. Було дивно не бачити Хауса, який нападає на кабінет Кадді кожні десять хвилин, дивно було не бачити замучених ним пацієнтів клініки, не бачити його в відділені швидкої допомоги у пошуках нових цікавих справ, і дуже незвично було бачити Формана, Хаус-лайт, головуючого на дифдіагнозах. На відміну від Хауса, Форман був більш спокійним і цінував контроль, тому завжди інформував Кадді щодо усіх своїх дій. Кожного разу, заходячи до лікарні, Кемерон очікувала, що зараз побачить Хауса, або почує у холі якісь коментарі в свій бік звідкись зверху. Навіть Чейз, який постійно робив вигляд, що йому все рівно, час від часу на операціях підіймав погляд на кімнату спостереження, очікуючи зустріти погляд Хауса. Але його там не було. Ніколи…
Уілсон не очікувано приніс хороші новини одного понеділка в середині серпня. Як виявилося, на вихідних він їздив до Хауса, після телефонної розмови з лікарем Грега, який від імені Хауса передав дозвіл на відвідування.
- Як він? – питала Кадді. Елісон кивала головою, її теж, звісно, цікавила відповідь. Кадді спитала це рівним голосом, Кемерон так би не змогла, вона не змогла б не показати всі свої емоції і почуття.
- Явний прогрес, але до повного одужання ще дуже далеко. Він досі бачить їх, досі бачить ті примари Ембер і Катнера.
Але Уілсон все-таки приховав частину інформації, оскільки вважав, що для всіх буде краще , якщо вони не знатимуть, що окрім мертвих лікарів, Хаусу час від часу ввижається примара Кадді. З усією повагою до Лізиного особистого життя, він не розповів про це нікому.
Увесь той тиждень був шалено напруженим, проте у четвер Чейз зайшов до Кемерон в Швидку Допомогу.
- Привіт, – сказав він.
- Привіт-привіт! – відповіла вона, цілуючи його.
- Поїхали провідаємо Хауса на цих вихідних.
- Що…? Ти справді хочеш? – здивувалась Кемерон.
- Чого б мені не хотіти? Я думав про нього ціле літо, як і ти. Поїхали до нього. Всі ці зміни у лікарні мене вбивають.
Тому суботнього ранку подружжя знову поїхало до Пенсільванії.

Добавлено (26.05.2009, 19:14)
---------------------------------------------
Звук відчинених дверей повідомив Чейзу і Кемерон, що їм таки дозволено пройти. Подружжя одразу ж попрямувало до охоронця, який сказав кожному з них пройти через металодетектор, а потім ще дуже пильно обшукав їх. У Кемерон забрали сумку і поклали її в шафку біля стійки охорони. Потім їх провели у кімнату для зустрічей і залишили чекати за великим столом.
Кемерон сіла на один із стільців, тоді як Чейз залишився стояти. Звісно, вони вдвох катастрофічно нервували. Яким буде Хаус тепер, провівши майже три місяці у лікарні для душевнохворих? Було страшенно важко пов’язати одне з одним - Хауса і палату з м’якими стінами… І те, що Хаус якось живе без свого вікодину… Чи зможе він коли-небудь одужати і повернутись до попереднього життя, до своєї роботи?
Кемерон першою почула знайомий стук палиці. Двері кімнати для відвідувань знову відчинились, спершу зайшов охоронець, а за ним стояв сам Хаус, одягнений у піжамні штани, лікарняні тапки і якийсь дивний синій светр. Двері закрились, і охоронець відступив у сторону, пропускаючи лікаря вперед. Одразу було помітно, що кожен крок був для Хауса ще більш болючим аніж раніше - він старався рухатися швидше ніж зазвичай, щоб легше наступати на хвору ногу.
- Будь-ласка, ніякої допомоги! У мене тут, бачите, репутація, яку я старанно підтримую. Не хочу, щоб всі вони думали, що я вразливий.
Кемерон, не слухаючи Хауса, кинулась одразу до нього і міцно обійняла. Хаус завмер - він лише посміхнувся і поплескав жінку по плечу.
- Кемерон, прошу, Кемерон, тільки не у присутності твого чоловіка! – сказав Хаус з кривою посмішкою. Чейз засміявся і зробив крок у сторону Хауса, але в одну мить лікар підняв палицю на зустріч Чейзу. Елісон, здивована, відійшла від Хауса.
- Чейзе, ну, ти що, вважаєш, що нам потрібні ще одні незграбні обійми?
- А якщо незграбні обійми замінимо на міцні чоловічі рукостискання?
- Все рівно занадто по-британські! – була йому відповідь. Хаус швидко притягнув до себе стілець і сів на нього, випрямивши хвору ногу. І Чейз, і Кемерон також сіли. Грег виглядав втомленим і знесиленим. Його борода сильно відросла і ще більше посивіла. Його волосся також відросло, і тому завилося ще сильніше біля вух і шиї. Кемерон подумалося, що, можливо, він виглядає так погано через те, що втратив багато ваги - светр на ньому сидів як мішок. І, хоча шкіра на обличчі стала більш природного відтінку, ніж була в минулому, Чейз відмітив невеликий тремор в його ногах. Його руки, як і все його тіло, теж час від часу починали трястись. «Невже у Хауса досі відбувається детоксикація?» - подумав Чейз.
- Як ти тут? – спитала Кемерон
- Чейз, ти повинен навчитися контролювати свою жінку! Мені здається, в неї досі щось до мене є. Але ж ти давала обіцянку поважати і слухатися чоловіка, так, Кемерон? – спитав Хаус з іронією, - Чи я повинен називати тепер тебе тільки місіс Чейз?
- Вона знає, коли повертатись додому, Хаусе! – відповів йому в тому ж дусі Чейз.
- О, він більше не думає, що я його другий батько. Думаю, це великий прогрес! – Кемерон засміялася в голос на це підколювання Хауса, тоді як Чейз лише посміхнувся.
- Хаусе, ми розуміємо, що тобі зараз важко як ніколи. Але це ж ми! Кемерон і Чейз! Нам ти можеш довіритись! – сказала Кемерон, коли вони заспокоїлися. Хаус з зацікавленням подивився на них. Він раніше не надто замислювався над своїми відносинами з іншими людьми. У минулому Грег, швидше б помер, аніж сказав кому-небудь як йому погано. Але стільки всього трапилося – ці марення, галюцинації, його власний мозок зрадив його! Тепер він врешті решт зрозумів, що потрібні якісь зміни і кивнув головою:
- В мене були погані дні, але і добрі теж були, – повільно сказав він.
Це було важко почути всім трьом. Подружжя бачило як Хаус спіткнувся, що не раз траплялося, але він завжди швидко підіймався, бо був наче соляний стовп - стійкий і сильний. Промовивши це Хаус замовк, лише продовжував торкатись великим пальцем до своїх губ.
- Уілсон сказав, що тобі краще, – промовив Чейз.
- Він, напевно, розповів вам таку собі версію для діточок – нічого страшного, дядечко Грег просто трішечки прихворів - як він, в принципі, завжди і робить!
- Ну, хоча б твій цинізм на місці, – сказала Кемерон.
Хаус захитав головою:
- Ні. Я не хотів сказати це так… Я думаю, мені більше не подобається бути таким мерзотником.
Це речення повністю збило з толку Чейза і Кемерон. Хаус…І таке каже!
- Зовсім ні, тобі це подобається! Ти досі той самий владний, самозакоханий засранець, яким завжди і був! – крикнула Ембер з іншого кінця кімнати.
- І саме ти відповідальний за смерть двох лікарів, – спокійний голос Катнера лунав справа, де ця примара і стояла. Кемерон слідкувала за поглядом Хауса, який дивився то в дальній кінець кімнати, то кудись вправо.
- Хаус, там нікого нема… - тихо промовила Кемерон.
Хаус сіпонув головою в її сторону і облизав пересохлі губи.
- Так, звісно, нікого нема…Так, нікого… - відповів він. – Вони… Буває, що вони приходять знову, рідко, але ж буває. Але тепер це частіше лише голоси, аніж картинки…
- Детоксикація досі триває, так? – запитав Чейз.
- Лікарі і я досі не можемо зрозуміти причину всього цього. Кожен день на протязі довгого періоду я блював, кожного дня мене ніби розбивало на шматки. Був період, десь два тижні, коли їх, Ембер і Катнера, зовсім не було. А потім вони просто знову з’явились.
- Але в принципі, це добре, хоч якийсь прогрес! – сказала Кемерон.
- Це не означає, що мені добре. Зовсім не означає. – відповів Хаус.
- Хаус, ти приймав вікодин дуже довгий проміжок часу. Підсів ще в 90-ті. Чим довше ти приймав, тим довший буде детокс, – промовив Чейз.
- Можливо, Чейз, можливо. Але це все думки, а чи є в тебе раціональні докази? Чи я зовсім нічому тебе не навчив? – пожартував Хаус. – Потрібні реальні факти!
- Жалієш, що не маєш своєї улюбленої дошки? – спитав Катнер. Хаус різко закрив свої очі рукою і глибоко вдихнув повітря.
- Як там справи у лікарні? – через секунду вже весело спитав Хаус.
- Та потихеньку, але, звісно, набагато тихіше, аніж завжди.
- Це зовсім не те, що ти хотів спитати! Ти хочеш знати як там Кадді. Хочеш! Так, хочеш! – дражнилася Ембер.
Хаус знову засіпав головою, але швидко взяв себе в руки:
- Як там було на весіллі? – він глянув на них обох.
- Вона була дуже красива. – промовив Чейз з посмішкою.
- Він був дуже красивий – посміхнулася Кемерон. Рука Хауса сіпонулася, коли він доторкнувся до свого рота. Він різко напружився і почав швидко-швидко дихати:
- Все добре. – промовив, зціпивши зуби, Хаус, побачивши переляканий вираз обличчя Кемерон. – Просто мої ліки перестають діяти.
- На чому вони тебе тримають? – запитала Кемерон. Вона знала, що це не вікодин, і сподівалась що це не якась інша наркотична речовина, від якої може виникнути залежність.
- Психотропні ліки для голови, окрім того, регулярно мажу ногу екстрасильним Еліфом. Не такий сильний як вікодин, звісно, але біль знімає. Десь так хвилин на п’ять.
- Ще одні ліки, на які можна підсісти! – промовив Катнер.
- Але ж є я. І я допоможу тобі с детоксикацією і від нього… – з’явився голос Кадді.
- О Боже… - сказав Хаус, вчепившись руками в голову.
- Що таке? – занервувала Кемерон.
- Нічого, просто…Нога. Вона мене турбує все більше і більше. Ви мені розповідали про своє весілля, продовжуйте.

Добавлено (26.05.2009, 19:14)
---------------------------------------------
- Ти впевнений… - Чейз почав було питати.
- Будь-ласка, я з більшим задоволенням послухаю вас обох, ваші спогади про весілля, ніж буду дивитись на одні і ті самі стіни на протязі 6 годин. Давайте, розповідайте мені про найбільш незабутній день вашого життя. Хах, не дивно, що Кемерон одружується вдруге!
- Агов, обережніше! – Кемерон не сподобався тон цього зауваження.
- Вибач, – миттєво сказав Хаус. І ні, це не була його чергове підколювання, він дійсно вибачався.
- Ні, тобі ні краплі не соромно! – крикнула Ембер. Хаус нахилився до Кемерон і накрив її руку своєю. – Вибач мені, будь-ласка.
- Та нічого, не зважайте, – промовила Кемерон. Хаус стиснув її руку і закрив очі, переживаючи нову хвилю болю, потім він відкинувся назад до спинки свого стільця і важко задихав.
- А тепер, будь-ласка, розповідайте мені про ваш найщасливіший день. Як погано, що мене там…Не було… - зізнався він їм. – Але у мене є гарна відмазка – всі ці проблеми з моєю головою, ну ви самі бачите.
Кемерон і Чейз пробули з Хаусом ще довгий час. Вони навіть отримали можливість пообідати і повечеряти з ним – тобто провели всі години для відвідування з Грегом. Потім провели Хауса до тих дверей, звідки він вийшов. Хаус зупинився, вже стоячи майже біля охоронця, і в його синіх очах молоде подружжя побачило щось схоже на гордість. Гордість за них.
А Хаус бачив, прямо за ними, дві неясні фігури Ембер і Катнера. Хаус важко обперся на свою палицю.
- Дякую вам обом, що приїхали.
Чейз поклав свою руку на плече Хауса, виражаючи свою підтримку. Але Хаус, хоча і не різко, але похапцем скинув його руку зі свого плеча. Кемерон тихо засміялась, спостерігаючи за цією сценою.
- Все було добре, Хаус! – сказала вона.
- Так, - відповів Хаус. Не дивлячись на вираз його обличчя, Кемерон припіднялася навшпиньки і знову міцно обійняла його. Відпустивши Хауса, вони з Чейзом ще стояли і дивилися, як він йде по коридору.
- Стій, Хаусе! – різко викрикнула Кемерон.
- Що таке? – розвернувся Хаус.
- Будь-ласка, повертайтесь назад до своєї роботи, докторе Хаус, - Кемерон постаралась надати своєму голосу офіційності.
- Як тільки з’явиться можливість, так і повернусь, - була їй відповідь.
- Може, передати щось Кадді? – запитала Кемерон. Хвороблива гримаса прокотилася по обличчю Хауса, він закрив очі і стояв, ніби борючись з собою.
- Докторе Хаус! – охоронець покликав його. Хаус розплющив очі і пішов до охоронця, який стояв біля дверей. Кемерон, дивлячись на Хауса в такому стані, знову захотілося плакати.
Хаус різко обернувся і зупинився:
- Передайте Кадді, якщо вона достатньо хоробра, нехай піде в мою квартиру. Там, у шафі в спальні, у лівому верхньому кутку є касету з записом. Якщо їй цікаве моє повідомлення для неї, тоді нехай вона забере касету, і подивиться його! – Кемерон мовчки кивнула головою, запам’ятавши все. Хаус перевів свій погляд на Чейза, і він теж кивнув Хаусу, підтверджуючи, що пам’ятатиме. Потім Хаус знову повільно пішов до охоронця, який весь цей час покірно чекав його. Охоронець відкрив двері, пропустивши лікаря уперед, зайшов сам і закрив двері на ключ.
Чейз і Кемерон стояли, спостерігаючи за тим, як Хаус йде по довгому коридору, невеликий шматок якого вони бачили у віконце в дверях. Кемерон повернулася до Чейза, опинившись в міцних обіймах. Чейз знав, що Хаус вийде звідси дуже швидко і більше не повернеться сюди. Ніколи!

Анонс наступної частини №2 – Хаус повертається в Прінстон-Плейнсборо, але на яку посаду? Чому Кадді так дивно себе поводить? І що приховує Уілсон?
Чекайте на сторінках нашого форуму!=))